Постать Івана Багряного — одна з
найяскравіших і найдраматичніших в українському письменстві і громадянстві
першої половини і середини XX ст. Переслідуваний і караний на батьківщині, в
УРСР, він не для всіх виявився бажаним і зручним і в еміграції, в діаспорі —
його політична позиція ставала предметом не лише заперечень, а й злостивих
перекручень та наклепів, а серед політичних супротивників знаходилися й такі,
що погрожували йому розправою і вдавалися до засобів кримінальних. Замовчуваний
в Україні всі повоєнні роки, він тільки останнім часом став відомий читачам на
батьківщині. Тепер опубліковано тут кілька його романів, за його творами
ставляться фільми, з'являються дослідження про нього. Актом
справедливості і визнання (хоч і запізнілого) стало присудження йому
посмертно в березні 1992 року найвищої відзнаки нашої держави — Державної
премії України імені Тараса Шевченка.
Комментариев нет:
Отправить комментарий